Стоїть душа перед усім святим,
Що стало вічністю і спогадом лишилось.
Набутись хоче вдосталь з ним,
Щоб пригадати, як життя творилось.
В калейдоскопі днів і літ
Майнуть всі злети і падіння.
Вона ж погляне їм услід
Із вдячністю свого прозріння.
Всміхнеться в зморшках на чолі,
Віддасть всьому велику шану.
І піде мандрувати по землі,
Як і було не раз безперестану…
