Простіть мене… Занадто емоційна. Багато накипіло за роки…

Простіть мене… Занадто емоційна. Багато накипіло за роки…

Простіть мене… Занадто емоційна.
Багато накипіло за роки…
Здається часом, ніби дистанційно
Незримий хтось нашіптує думки.

Сама собі, буває, признаюся:
Відвертість понад міру – то пусте.
Відкриєш душу – і сиди, хвилюйся:
А раптом хтось подумає не те?


І наче так. Та досі не навчило.
Ще час для крапки, видно, не прийшов.
Я не даю словам припасти пилом –
У мене з ними більше, ніж любов.
Й коли потрібен вибір – без вагання,
(Хоч хтось би в цьому помилку знайшов),
Усе ж міняю золоте мовчання
На срібло наших трепетних розмов…


© О. Сапріянчук