Я – мама, я за все тебе пробачу!
За рвані джинси, за їдкі слова,
За твій характер, за шалену вдачу,
За те, що завжди спокою нема.
Я пам‘ятаю, сину, пам‘ятаю,
Як вперше закурив, як випивав.
Здавалося, я все про тебе знаю –
Як вперше покохав, і як не спав.
А пам‘ятаєш, як тебе сварила,
Коли ти в школу шапку не вдягав.
І як важкий рюкзак я твій носила,
А ти іти подалі вимагав.
Як сердивсь, не хотів костюм вдягати,
Тому що хтось тебе критикував.
Погрожував свій вуз щораз кидати,
Бо легший шлях в житті запланував.
Я пам‘ятаю, як ти нервувався,
Коли щоденник в смітнику знайшла.
Але МОЇМ ти сином залишався!
Я вклала в тебе все що, я могла…
Тому прийму тебе і стомленим і рваним,
І твій тягар, як зможу, розділю.
Підтримаю, щоб не ятрили рани,
Бо до безтями все в тобі люблю!
© Оля Будчук
