Торкнувся ранок заспаним крилом.
Наповнив душу радісним чеканням.
Парує кава. Знов я за столом.
Згадались літні росяні світання.
І я думками знову побрела
З дитинства любими і рідними стежками.
Живу знов те, що вже пережила.
І тільки кава повертає знов до тями.
Життя, життя – цікаві віражі.
Легкі падіння, карколомні злети.
І радості барвисті вітражі…
Слова-кинжали і слова-сонети.
Усе моє – надбання довгих літ.
Люблю життя, воно моє до краю.
І цих думок вигадливий політ
Я ні на що чуже не обміняю.
© Оксана Сметанюк
