Віддайте мені мене:
По крихтах, краплинах, звуках,
По зойках, що все мине,
По буднях, по святах-муках.
По голій стерні іду,
Зорію у світ багряно,
Не скиглю, лечу-лечу
І тішуся жити правом.
Борюся за кожен вдих,
Спасибі — за кожен видих…
Життя — привілей святих,
І Божого персту вибір.
Весна у душі, весна
Складає мене у пазли,
Виліплює все і вся,
І робить із мене справжню!
Будую в собі любов,
Руйную стереотипи,
І тішуся вкотре знов
За право безцінне — жити!
Автор: Оксана Кузів «Безцінне право»
