“Мить, зупинися! Не втікай!” –
Залишилось в житті так мало…
“Зустрінь, кохай, завжди прощай” –
Слова, що долі наші поєднало…
Розгледів в снах тебе давно,
У натовпі шукали спраглі очі…
Змалюєм кольорами щастя полотно:
Солоний бриз нам мрії прошепоче…
Тепер вже снишся повсякчас,
Таємно душу ніжно краєш…
Пливе один морський баркас,
Думки в канати хитро уплітаєш…
Та сльози висохли твої давно,
Усмішка схована в буденність,
На відстані зіграємо німе кіно:
Слова розпишуть почуття щоденні…
© Copyright: Ярослав Рудан
