Коли зорі засяють містом
І для ночі прийде пора –
Вітер грає багряним листям
І танцює із ним в дворах.
В вальсі тихо кружляє, ніжно…
Підкидає до неба світ,
Забавляє струнку берізку,
Чеше коси із тонких віт.
Шелестить під ногами пісню…
Всюди змовкли шумні авто…
Спить потомлене людом місто
І не чує її ніхто.
Тільки місяць, як ночі вісник,
Аплодує завжди йому.
Наче мантра, гуляє свистом
Пісня тиші і пісня сну.
Чують звуки її дерева
Цілу вічність… мільйони літ…
Знову осінь, як королева,
Стелить золотом цілий світ.
© Марія Дяченко
