Пробач за світ, в якому ми не разом
За день і ніч, в яких немає нас
За геть розгублені і не змістовні фрази
За сирість літа і за сірість мас.
Пробач за безліч недослуханих історій
За сухість слів і холод змерзлих снів
За бездоріжжя наших траєкторій
За чорних кішок і бездомних чорних псів.
Пробач за руку не в твоїх долонях
За те,що більше не ревную і не плачу
Пробач за серце, розум, стислі скроні
Я… Я…тобі ніколи не пробачу…
© Юлія Романяк
