..Ти ж не дитина. Плакати не смій,
Бо ринуть кпини з зовнішнього світу.
Самотньо пережити все зумій.
Винагорода: ті зелені віти,
Що поміж них вітав тебе твій дім
(Повір нарешті: твій! Спочинь, спинися,
Не боячись до сонця усміхнися,
Відчуй його – своїм!),
Та в сни свої того ти запроси,
З ким тисяча доріг, мов крок єдиний,
І виногрона. Й день той: синій-синій.
Не голоси..
© Elena Ivanova
