Про що співаєш, пташко, край вікна
Про що, так щиро, хочеш розказати?
Про те, що у краю нашім війна?
Чи про ракети ті ворожі і крилаті
А, може, ти, не пташка, ти — душа
Чийогось сина, воїна — солдата,
Що так любив Вкраїну і життя,
Та вбив його, слуга, рашиста-ката.
А, може, ти, шукаєш рідний дім
А, може, загубилась в світі цьому —
Серед війни, пожарів і руїн..
А, може, в тебе і нема вже дому…
Про що співаєш,пташечко, мені
Про що так серденько сказати твоє хоче..?
Про ранки закривавлені, сумні..
Про вечори в тривогах, дні і ночі..
Про те, що мама зачекалась десь тебе,
А, ти,вже в небі — високо літаєш
Про те, що вірить, що колись тебе знайде
А, ти, сказати їй, що любиш, як незнаєш
…Я знаю, пташко, тяжко і мені—
Весну таку з тобою не чекали,
Та знаєш,пташко, Бог є угорі
Він бачить все.. І зло Він покарає
…А ти співай, співай, мені пісні..
І хоч війна… Летять ракети, «Гради»,
Наперекір, а чи назло оцій війні
Співай, співай, душі моїй розрадо..
Й мене, послухай, що тобі скажу –
Вже перемога близько, віриш? Правда!
Ти береже себе… Тебе застережу,
Поки війна… І прилітай… Чекаю… Завтра…
© Лариса Юсковець-Сєрікова
