ми йдемо з тобою.. так, ніби немає війни
так, ніби не чуємо вкотре цієї тривоги
і ти щось так ніжно.. на вушко шепочеш мені
а я, мов на крилах.. заледве торкаюсь дороги…
ми йдемо з тобою.. так, ніби сьогодні весна…
така, як колись… безтурботно цілує у щоки
така, як колись… і нічого не знає вона
про гради й ракети.. й про те, що між нами пів кроку…
ми йдемо з тобою… так, ніби ходили щодня….
і так, ніби впевнені.. знову прокинемось зранку..
а тут вже за рогом… тривога.. і знову війна…
і ходять тут люди… і ходять вони в вишиванках…
тут люди мовчать… і говорять, хіба що, очима
в них погляди – інші.. свобода – од віку у генах…
ми йдемо з тобою.. так, ніби війна за плечима
а там вже за рогом.. не чути, як виють сирени….
© Ілона Верхівська-Ельтек
