Забули люди справжній присмак щастя,
Забули, як радіти “просто так”.
Бо більшість всюди бачить лиш нещастя,
Бо все “не те” і все чомусь “не так”.
Забули про обійми й поцілунки,
Про вечори, розмови й теплий чай.
Що роль в любові не грають подарунки,
Що не в багатстві будується наш “рай”.
Ніякі гроші не замінять добре слово,
І жоден статок не дасть іскру очам.
Не завжди все буває так казково,
Проте змінити все під силу лише нам.
Згадай, що справжнє щастя має смак,
Чи в усмішці, чи в тому хто навпроти.
Бо твоя радість лиш в твоїх руках,
Не дай її у собі побороти.
© Т. Марусин
