Вночі мені думками напиши:
Чому мінлива так погода?
Для кого вітер дме – скажи?
Для кого слів таких не шкода?
Ми каву вип’ємо, повір, колись –
Коли страшна війна піде у вічність…
Ми ворогів зоставимо з слізьми,
В минулому залишимо усю трагічність…
Вночі не дай хвилини снам:
Чому так пізно ми зустрілись…
Для чого відстані словам?
Для чого в пам’яті іржаві стріли…
Коли закінчиться війна,
Тебе я обійму та не словами…
Усмішка твоя буде не сумна –
Під мирним небом з вільними вітрами…
© Copyright: Ярослав Рудан
