Ти їй подивишся услід…
Ховаючи виною погляд крадькома,
Змінивши почуття палкі на сухоцвіт,
В холодних дотиках твоїх не лишиться вона…
Ти навздогін ще заглядатимеш не раз,
Як у щілину, щоб відчути світлo,
Та вогник від байдужості погас,
І їй по тобі вже одноманітно…
Ти заглушив у ній всі почуття,
Які наївно так плекала,
Душевні трелі відчуття,
У стогоні від болі замовчали…
А ти дивився у минуле… та не розумів…
Чого тобі не вистачало?
Як грівся теплотою її слів
Коли тобі лиш вірність дарувала?
Ти залишив свій погляд в ній…
Тебе ще буде спрагло рвати…
Коли той сухоцвіт підніме буревій
І ти захочеш знов її одну кохати…
© Halyna Kuntso
