Хай Господь кожного поверне додому,
і кожному дасть сили, хто чекає.
Дочекаюсь! Повернусь!
Ти мене не забувай.
Я повернусь. Точно знаю.
Може вранці на світанку,
чи по ночі повернусь.
Ти мене не забувай.Дочекайся.
Дуже прошу.
Може в сивому тумані,
може шепотом у тиші
я до тебе повернусь.
Вітерцем легеньким ніжно,
я до тебе доторкнусь.
Зливою проллюся в червні,
несподівано,раптово ,
я до тебе повернусь.
Пам’ятай мене,надійся, вір
і я вернусь.
Снігом щедрим з неба в січні
я до тебе повернусь.
Перейду вітри холодні
і жорстокі заметілі.
Тільки не забудь.
Як прийде весна у гості,
в білому цвітінні вишень,
я до тебе повернусь.
Журавлі на своїх крилах
донесуть мене до тебе.
Тільки не забудь.
Дочекайся,прошу щиро,
якби було не тужливо.
Я вернусь.
Після літнього дощу,
в кольорах веселки голубої,
у промінні сонця золотого,
я прийду до тебе вранці.
Тільки не забудь.
А як прийде осінь в місто,
в шелестінні листя.
Я до тебе повернусь.
В ароматі стиглих яблук
і медових груш,
тільки вірно дочекайся.
Я прийду.
І щоби не довелося пережити,
прошу дочекайся.
Та коли повернусь,
тільки вдома будь.
Знаєш,важко так чекати,
але дочекаюсь!
Я клянусь!…
© Надія Стрілецька
