Обожнюю осінні кольори,
які смакують у горнятку кави
й чарують душу ще сливові вечори,
в яких звучать з корицею октави…
Шаную свіжість ранків і роси,
вони цілющі з гіркотою шоколаду,
збирають всіх дощів холодні голоси,
для парасоль складають бронзову баладу…
Милуюсь променями теракотової гами,
затишно в ній рудоволосим снам,
там мрії вилітають з абрикосового джему
і про жагуче літо нашіптують вітрам…
Складаю дні з нерівними краями,
вони шляхетно зцілюють нудьгу
і жовтим зашивають розірвані всі рани,
і спогади складають в усміхнену фольгу…
Роблю акцент на золотому листі,
його відтінки віддають теплом…
І граються слова ще в сонячній колисці,
хоч й тріскають каштани вже за туманним склом…
©️Любов Федорусь
