Нехай мовчання буде, замість слів —
Їм все одно давно ніхто не вірить.
Звучать вони, як солов‘їний спів,
Тому немає в світі їм довіри.
Нехай про все розкажуть наші очі,
Про що віддавна вже мовчать вуста.
Про сни, які для нас були пророчі,
І про любов, що в серці пророста.
Лиш не мовчімо — навіть у очах,
Про те, що рідко так в житті стрічаєм.
Хай це помітно стане в всіх речах,
Як одне одного з тобою ми кохаєм…
© Сергій Ущапівський
