Ти не мусиш тримати злість.
Але можеш тримати відстань.
І будь-чому надати змісту.
І в будь-чого забрати зміст.
Ти не мусиш триматись меж.
Але можеш тримати межі.
Оглядовість з твоєї вежі
не знайти на мільйонах веж!
Бо в твоїй голові – усе.
Тільки ти задаєш границі
і ночами, коли не спиться –
далі всьо́го тебе несе…
Ти не мусиш плекати біль.
Але можеш плекати спогад.
Бо, насправді, сама дорога
є цінніша за всяку ціль.
Бо і рух і його бойкот –
вимагають обоє праці.
Всесвіт схильний до компенсацій
(незалежно яких чеснот).
То ж винити себе забудь.
А винити когось – тим більше.
Там, де темінь всього́ темніша –
там світатиме..!
Просто – будь.
