Така, як є. Я не люблю обману.
Для когось добра, а для когось – ні.
Комусь здаюсь вершиною з туману,
А іншим – лиш камінчиком на дні.
Така, як є. І що тут говорити.
Таку мене, напевно, Бог створив.
Усім на світі точно не вгодити.
Вершити я, на жаль, не вмію див.
Така як є. Смиренна й непокірна.
Стихії всі в душі моїй сплелись.
Комусь – далека, а для когось – вірна.
Та все ж – звичайна, як мільйони лиць.
Така як є. І не прошу любити.
Як є за що – хай любить мене Бог.
Живу собі, як можу собі жити,
Й веду зі світом власний монолог…
© Оля Сапріянчук
