Не повернутись ти не маєш права!
Ти ж сина на футбол ще не водив!
А ти з коханою весілля ще не справив!
Й на риболовлю з другом не сходив!
На тебе вдома жде старенька мати!
Будь обережним, в неї ти один!
Ти ж обіцяв, що влітку біля хати
Посадиш грушу й пофарбуєш тин.
А ти ще з донечкою навіть не знайомий,
Лиш фото у кишені – оберіг!
В суботу народилась, в пів на сьому,
Коли в бою ти мало не поліг…
Тебе удома ждуть малі онуки:
«Де наш дідусь? Так довго вже нема…»
Складають у молитві щирій руки,
Щоб закінчилась ця війна-зима…
А ти дізнався вчора, що дружина
Під серцем носить сина-козака!
Женіть поганців з рідної країни!
Й на Перемогу вріжте гопака!
Будуйте дім, де квіти і калина!
Кохайте, мрійте, діточок ростіть!
Синами й доньками гордиться Батьківщина!
ВИ ВЖЕ ГЕРОЇ! ТІЛЬКИ НАМ ЖИВІТЬ!
Чекають вдома діти і дружина,
Сестра і брат, онуки і батьки!
В молитві вся родина-Україна:
«Вертайтеся живі, захисники!!!»
Автор: Дарія Кобзар
