Я знаю,тобі там не просто, я знаю,як серце щемить…

Я знаю,тобі там не просто, я знаю,як серце щемить…

Я знаю,тобі там не просто,
Я знаю,як серце щемить,
Втомили “непрохані гості”,
Ти хочеш додому на мить…

Аби обійняти сина,
Сказати дружині:не бійся,
Зустріти батьків біля тину,
Вклонитись своєму обійстю…

Подихати свіжим повітрям
Криштальним,без пороху,чистим,
Розвіяти тугу по вітру…
Побачити, як цвіте вишня…

Попити води із криниці
Й забути всі жахи,всі втрати,
Радіти гнізду,що в’є птиця,
Почути: ти вдома,наш тато…

Та довго не зможеш,не сила,
Залишитись в рідному домі,
Бо там побратими й країна,
Там бій,там душа твоя й воля…

Розплющуєш очі,наснилось…
Ти знов на посту,наш солдате,
Молюся,щоб сни ці здійснились,
Щоб всі повернулись до хати…

© Плахтій Ольга