А справжнє щастя не кричить…
Воно не в масках телешоу…
А тихо в серденьку лежить
І лиш здригається раптово
Від ніжних дотиків і слів…
Не на показ перед очима,
Не для вистави з почуттів,
А за закритими дверима…
Без сотні фото для людей
У соцмережах всеможливих,
А тільки з променем очей
І ніжним поглядом дбайливим…
Воно не в куплених речах
І не у проданій картинці…
А в рідних лагідних руках,
Коли, неначе у дитинстві,
Ти розчиняєшся в теплі,
Яке незримо окриляє…
Коли здається- на Землі
Нічого кращого немає!
Є тільки ви і тільки мить
І ваша спільна таємниця…
Яка тихесенько мовчить…
І ви, неначе ту зіницю,
Її ховаєте в серцях,
Бо просто часу в вас немає,
Аби у світу на очах
Про те, що душу окриляє,
Кричати голосно на світ…
Для вас по істинні безцінна
Є кожна мить і свій політ,
Немов народжену дитину,
Ви бережете від усіх…
Щасливі люди не в екрані…
Вони приховані в міцних
Обіймах трепетних коханих…
Вони удома за столом
Смакують з рідними вечерю,
Або увечері разом,
Коли зачиняться всі двері,
Без слів говорять про усе
На мові ніжної любові…
І тільки тиша рознесе
По світу лагідно медові
Такі окрилені слова,
Які з екранів не почути…
А справжня казка ожива,
Коли не видно і не чути
Щасливих подихів з грудей…
Вона прихована в мовчанні
В долоньках крихітних дітей
І у хвилюючих зізнаннях…
А справжнє щастя без прикрас
І без одежі дорогої…
В домашніх капцях в ранній час
Сміється лагідно з тобою
З горнятком кави у руках…
Ще нерозчесане, невмите…
Безцінне щастя- не в речах…
Його нізащо не купити…
Не ідеальне… Та для вас
Воно єдине і найкраще!
В домашніх капцях без прикрас
Безцінно рідне ВАШЕ щастя!
