Дай, Боже… не згубитися в дрібницях бо, як від нас втомилася земля….

Дай, Боже… не згубитися в дрібницях бо, як від нас втомилася земля….

Дай, Боже… не згубитися в дрібницях
бо, як від нас втомилася земля….
від тих, що би роздерли за синицю
й від тих, що досі вірять в журавля


і потайки чекають на майбутнє
де за горою.. мабуть, перевал
напевно, там завершуються будні
і їхніх мрій найвищий п’єдестал


а там шпилі… і замість неба – стеля
ні краю, ні кінця цій боротьбі
дай, Боже… не зірватися зі скелі
Потрібним бути… Людям і Тобі.
і хай би стати при житті.. героєм
синиці врешті стати журавлем
дай, Боже… залишитися собою
і засівати рідний чорнозем….
своєю мовою молитися до Тебе
своєю піснею втиратися від сліз
дай, Боже, Жити.. під блакитним небом
а не у купі використаних гільз…


а не у купі з ворогом єднатись
подібно блазневі , чекавши нагород
Дай, Боже… Українкою назватись !
За Україну… Боже !! За Її Народ !!!


© Ілона Верхівська-Ельтек