Очікуй див від Бога — не людей,
І не чекай, що буде це раптово.
Молитись щиро — ось твій привілей,
Вклади всю душу в кожне своє слово.
Крізь верстви всіх твоїх бажань,
Через туман життєвих віхол
Бог стане чуйним до страждань,
Загляне дивом в одне з вікон.
…Коли цьому насправді бути,
З яких країв чекати тої вісті?
Час сподівання — це покута,
Все буде вчасно на своєму місці.
© Сергій Ущапівський
