Ти можеш, звісно, здатися без бою,
Опустиш руки і поплачеш теж.
Побудеш наодинці із собою
Та знай, що ти від себе не втечеш.
Ти здашся, ну кому від цього легше?
Хіба що тільки ворогам твоїм.
Цей бій з бідою в тебе вже не вперше,
Повір, ти зможеш впоратись з усім.
А хто казав, що буде легко жити?!
Життя випробування нам дає.
Ми можем і радіти, і тужити
І в кожного свої проблеми є.
Не замикайся в собі, все минеться,
Не падай духом, зможеш все пройти.
І мучитись тобі ще й доведеться
Та головне, лиш не здавайся ти.
Як сонечко сміється після зливи,
Так у житті усьому є свій час.
Ти будеш неодмінно ще щаслива,
Купатимешся в радості не раз.
Ти просто йди вперед й не оглядайся,
Здаватися не думай і не смій.
Та більше над собою не знущайся,
Ти зможеш таки виграти цей бій!
© Катріна Рябой (Катерина Доліба-Рябой)
