Промовчи. От, візьми й промовчи.
Ніколи не суди про невістку.
Краще, про себе, до ста — полічи.
Задля злагоди — буде корисно.
Не засуджуй її, не свари,
З сусідкою з неї — не смійся.
Як мати з дочкою — поговори.
Рідною назвати — не бійся!
Не вчи її по – своєму, не вчи.
Необхідного — мати навчила.
Помолися,,,Отче наш” прокажи,
Як терпіти вже більше не сила.
Сваритися теж ти не смій —
Виставляти себе так не гоже…
Ти пригорни її, пожалій —
Вона цього сказати не може.
А сина — не ревнуй, не діли.
Вона — кохана. Ти — завжди мати.
Свою любов — на двох розділи,
Тоді буде тебе поважати!
Запитає про все, що не знає
І зрадіє тоді, як прийдеш.
Почне мамою враз називати
І ріднішої — ти не знайдеш…
Все залежить від тебе, свекрухо!
Якщо полюбиш оту – ,,чужу кров” —
Любитимуть бабусю онуки.
Тоді й буде — взаємна любов!
© Валя Злата
