Приготую тобі ранок з кави:
Замість цукру усмішок додам,
Підсолоджу своїми устами
І зігрію шматочком добра.
Горстку щастя насиплю, по ложці.
А щоб був ще й пахучий напій,
З кардамоном із свої долоньки
Покладу туди трішечки мрій.
А вершками – окрайчики хмар,
Що з небес зазирають у чашку.
А найбільше налию тих чар,
Що вміщають в собі любов нашу.
На десерт же до цього сніданку
Нехай буду я тільки, одна!
Надсмаковуй мене так щоранку
Вдвох доп’ємо цей ранок до дна!
©Г.Криштомполь
