Жінка та щаслива , що живе в коханні ,
Жінка та красива , що завжди в пошані ,
Жінка та багата , як достаток в домі ,
Як щебечуть діти , як немає втоми .
Чи хіба багато жінка вимагає ?
Хіба жінка прагне до земного раю ?
Кожна жінка хоче у спокої жити
і прихильну долю в Бога заслужити .
Кожна жінка прагне і тепла й любові ,
Відчувати ласку , чути добре слово ,
А найбільше щастя – її рідні діти ,
Не дай Боже смутку чи розлуку стріти .
Чи щаслива жінка , що одна-самотня ?
Заздрісники кажуть , що живе вельготно ,
Клопотів немає , вільна і красива
та завжди спокійна , така жінка сильна .
Каже , хто не знає що таке самотність ,
І не сила в тому , не свобода й гордість .
З долею не спорить , у душі страждає ,
Що життя дарує , мирно все сприймає .
А ніхто не знає , чом сама лишилась
і своє кохання з кимсь не розділила ,
Може б теж хотіла щастя своє мати ,
В парі із любов’ю діток обіймати .
Не усіх же доля щастям наділяє ,
Одним забагато , інших забуває ,
А жіноче щастя – це немов би крила ,
Це любов і радість , це жіноча сила .
Кожному дається все по-Божій волі ,
Всі на світ родились без одежі , голі .
Доля , людська доля , одягає жінку ,
Одних одяг – щастя , декому лиш – бірка .
Автор: Тамара Франчук-Шандрук
